Мда, узковат кругозор...
Например, "Лента за лентою" слышал когда-нибудь? Или "Там під Львівським замком"?

Повстанцы Украинской повстанческой армии (УПА).

Насколько я знаю, "Повстанська ватра" проводится каждый год в новом регионе Украины. Видимо, дошла очередь и до Сумщины.
Роменский край действительно "богат традициями национально-освободительной борьбы" (с) "Данкор". Но ты же всерьез этим не интересуещься? 

Думаю, что не пел.

В том числе и те. Партийное задание было вступать в дивию "Галичина", пройти там воинское обучение и слинять. Потом почти все эти бойцы воевали в УПА, как против Красной Армии, так и против немцев.

Без ника, я как раз много читал по этому поводу, написанного как одной стороной, так и другой. Истина, как обычно, находится посредине. Вы же опираетесь на показания лишь одной из сторон. Например:

А о зверствах НКВД в том же Львове вы ничего не читали? Почитайте на досуге.

Впрочем, продолжать дискуссию нет смысла. Все равно каждый из нас останется при своем мнении.

Заметь БЫВШИЙ. НКВД, в отличие от НАЦИ, никто отбелить не хочет.

Мы у руля, а вы отсосите

Зато ваш Борц извращенец. Витренковци психи. И ты с ними.

Во-во! И чем вы отличаетесь от НКВД?

Существуют два основных мифа, которые до сих пор мешают нормальному объективному восприятию межнациональных отношений.
Миф 1: "Украинцы - инициаторы немецких злодеяний против евреев".
Миф 2: "Евреи - инициаторы уничтожения украинцев во время советской власти".

У без ника голова затуманена первым мифом, у НАЦИ - вторым.

Если кому интересно почитать -
Жанна Ковба. Міфи та стереотипи

Без ника, ты, вместо того, чтобы поучать, поучился бы сам.
Дивизия "Галичина" была создана в 1943. Просуществовала до 1945.

А вы считаете что Львовские евреи это не СВОИ были? Как говорится без коментариев.

Я то историю учил и в школе, и в ВУЗе. Не так как некоторые, по краткому курсу истории ВКП(б), и по книжке Ковпака.

Многие умничают, а сами не отличают УНА-УНСО от ОУН-УПА, и приплетают ко всему дивизию СС"Галычина".  Все национальные дивизии в Вермахте были под маркой СС. А кто кого резал во Львове в 41-вом, судить не вам, и не большевистской пропаганде.

ХЛОП’ЯТА БАВЛЯТЬСЯ В ВІЙНУ

ВИБУХ З МИНУЛОГО (або: СКАЛІЧЕНА ДУША)
Подія, про яку скупо повідомили три сумські газети,   не сколихнула  досить спокійний плин міського життя. Молодий сумчанин, названий умовно К., 1985 року народження,   знаходячись у приміщенні , відданому кільком національно – демократичним організаціям, ( тому числі “Козацтво України”, УНА- УНСО), простував до виходу, тримаючи в руках якийсь предмет ( за одною з версій – петарду),  випадково підніс до нього  запальничку, пролунав вибух, і... бідолашний ”козак” назавжди позбувся двох   своїх запясть.На жаль, досі сумська преса так і не повідомила, в якому стані перебуває зараз  хлопчина, як і  тримає в секреті  результати слідства, відкритого по цій  справі.  Щодо першого, то в будь- якому   випадку можна впевнено сказати, що доля хлопця чекає не  вельми солодка ( а в кого з інвалідів вона зараз буває іншою?). А от щодо “таємниць слідства”, то тут хотілося б знати:  чи підтвердилася одна з попередніх версій про те, що руки хлопцеві скалічила зовсім не святкова петарда, а саморобний вибуховий пристрій – очевидно, кустарно зроблений, без належного дотримання правил техніки  безпеки, а  такі вибухонебезпечні жарти  зазвичай і увінчуються отаким фіналом...Невідомо, до  якого  висновку прийде  розслідування. Скоріш за все – напишуть “нещасний випадок”. Але сам по собі  цей прикрий епізод викликає чимало роздумів. Якщо версія підтвердиться, то як і чому саморобна вибухівка опинилася в”цивільному”   приміщенні? Хто відповість тепер за скалічені не лише руки, а й  все життя молодої людини? Тим більше спонукує до таких роздумів те, що знаходилося в цьому приміщенні – і в одній кімнаті! - кілька ультранаціоналістичних організацій, в тому числі і УНА УНСО, що давно вже стала “головним болем” для всього українського суспільства  загрожує стати  “міною сповільненої дії”, яка може отак несподівано “спрацювати” в будь – який момент як і вибуховий пакет у недосвічених руках хлопчини. І хто зна -може, хтось уже і пограє потроху запальничкою, що може рознести на друзки  все, що  так важко  закладалося  всі ці півтора десятиліття розбудови нашої державності – підвалини громадянського миру та політичної стабільності. Ця організація, можна сказати, є ровесницею нашої держави: у дні серпневого путчу 1991 року на київському майдані                                                                                                                              , “на граніті”, як тоді говорилося, почали записувати добровольців для захисту від можливого вторгнення ворожих сил з боку Росії. Чим закінчилася історія з ГКЧП  - уже відомо, але сформовані воєнізовані загони ніхто не розформовував, і поступово вони структуризувалися у окрему організацію, що вже встигла “уславитися” своїми “подвигами” далеко за теренами власної держави. То ж вибух на Соборій 21 – то лише кінець бікфордового шнура довжиною в півтора десятиліття. І хто знає, скільки ще вибухових пакетів начеплено “на хвості” і хто стане їх наступною жертвою. Адже можливість цих трагедій закладена уже з самого дня народження УНА -УНСО.

ТРОХИ  ТЕОРІЇ.
Кожна організація
“Що ж це ти хлопчику, що ж це ти, Божа подобо! “свій” чи “чужий” – викури з мозків ці глупства : Кожне убивство – це крок до власного гробу, кожне убивство, власне і є самогубство ....”

Кожна скільки – небуть серйозна організація претендує на власну теоретико-ідеологічну підвалину. УНА-УНСО – теж. Оскільки організація вже має досить солідний вік (як не як ровесниця держави) то, можливо, є сенс зазирнути у витоки – що являє собою той теоретичний “базис” і яка практична “надбудова” на чому зводилася протягом цих двох десятиліть були. Ось кілька вцілілих примірників газет “Замкова гора” та “Українські обрії”, що в минулому десятилітті були “ідейними рупорами” УНА-УНСО. Засновані обидві в 1989 році. Дизайн “Замкової гори” витримано в стилі німецьких гравюр ХYІ століття (така собі ”ландскнехтська маскультура”), біля яких зазвичай шикуються віршовані рядки їх лідерів на кшталт: “Я батальйон украв і рушив на війну, шукав я ворогів перемогти, ніхто не захотів, чи я не зміг знайти ....” та сентенціями того ж “автора” зразка : Стару дурну Європу так нічому й не навчили її вчителі, хоч подекуди застосовували різки.
Ну так це будемо ми. Або ми її раз і назавжди навчимо цнотливості, або її таки зґвалтують. Бо дуже багато охочих” (Замкова гора № 4 (31) 1993). Або: Народ пригноблюється державною буржуазією. Задача революційної організації в тому, щоб знайти буржуїв, які профінансують боротьбу проти буржуазного гноблення (Замкова гора № 11 (38) 1993). Ну й вже розхожий, розтиражований девіз про те, що “цінності чужих світів потрібні нам лише як трофеї. Ікони ми напишемо самі”. (Цікаво тільки, чиї лики будуть на тих іконах і хто їх писатиме). А “теоретична  база” викладена в опублікованому в тому ж числі “Меморандумі УНА стосовно доктрини військово – патріотичного виховання в Україні”, де зокрема, зазначено : “Єдино світлим, що народила Україна в другій половині ХХ століття, є УАН-УНСО. Натуральним порядком речей саме вони є пролетарями військової реформи ....” і далі пропонується передати : “Передати до розпорядження УНСО потрібну матеріально-технічну базу. Продовжити творення з УНСО парамілітарних відділів. Їх наявність, можливість належати до них, брати участь у їх учбово-бойовій діяльності є визначним виховним моментом. Проводити на полігонах відпрацювання виживання малих відділів у терені бойових дій в місті, бою на ближніх дистанціях як комплексу моральних і фізичних вправ, потрібних для військово – патріотичного виховання і т.д.”. Крім того, на шпальтах видань постійно публікуються матеріали з ознайомлення читачів з головними типами зброї, як часів Великої вітчизняної так і сучасної. Виникає питання : де збираються застосовувати “вишколені” з УНСО свої “парамілітарні відділи” ? Проти кого ? Хто ними керуватиме і керує (по справжньому). Відповідь можна знайти на сторінках іншого унсівського друкованого “рупору” – “Українські обрії”. Майже весь № 2 (48) присвячено подіям в Чечні. У темі “Чеченські уроки” читаємо зокрема : “Чеченська війна підтверджує все те, що в УНА було написано про війну в натовпі і про війну майбутнього”.
... І трохи практики...
Вся історія УНА-УНСО, тільки справжня, не та, що вигадана нею газетна міфологія -  свідчить про разючі розходження між словом і ділом. Коли замість задекларованих ідейних принципів – дешеве легіонерство, щедро про плачене не лише “братами по вірі”, а й “братами по зброї”! На сайтах Інтернету можна знайти чимало інформації про “воєнне заробітчанство” УНСОвців ветеранів першої і другої чеченських війн, Придністров’я та Абхазії, а сьогодні колишні “подільники” Басаєва та Хатаба, навоювавшись граються у велику політику в себе на батьківщині.
Третій радіє....
В Україні поки що, на щастя не гримить війна, але декому дуже хочеться в неї погратися. Тож і спалахують перші іскорки на бікфордовому шнурі українського політичного життя : “справа 9 березня”, річниця створення УПА у 2005, та й наші, сумські діла. Репортери, що писали про отой начебто випадковий вибух “петарди”, якось не пов’язали його з деякими попередніми, в цьому ж районі та участі тих же осіб, подіями. І знову не змогли таким чином від слідкувати діалектику причин та наслідків. А це було зовсім недавно : приїзд Вітренко і мітинг на майдані, коли УНСОвці дружно палили вітренківську пресу та разом з іншими братніми організаціями (МНК, СУМ, КУН та ін.) закидували конотопську відьму мітлами та яйцями. Та й далі вихватки право радикальних “хлопчиків” змушують серйозно задуматися. Мало приводів для веселощів видається від символічного спалення “язика” під час акції національно-демократичних сил по захисту рідної мови. Тим більше, що на тій “дривотині” разом з волячим язиком, купленим на ринку, горів же і російський прапор. А чим же тоді “захисники” свого власного прапору на вітренківському мітингу кращі від тої дурнуватої баби що топтала наш прапор???, чи може УНСОвці отримають насолоду коли в російських містах почнуть палити український прапор???, а коли на сотні ті ж “патріоти” видирали уже свій власний, не російський прапор з рук своїх “опонентів” – євразійців? І чим хвалитися їм від такої “перемоги”? Як кажуть – сила є то розуму не треба. Як видно, в дефіциті інтелект у “філософів” сумських з УНСО, якщо окрім кулака не знаходиться у них більш “вагомих” аргументів для дискусій. Та й звідки взятися тому інтелекту якщо виставивши на показ, головою сумського обласного осередку УНА-УНСО молодого хлопчину, який дуже хоче сподобатися своїм старшим “братчикам”, Миколу Сурженка “правильні рішення ” приймають люди з великим кримінальним досвідом В.Солодовник, С.Ситнік А.Бойко та ще деякі темні фігури “кукловоди”.  Звичайно, все це може здатися дрібницями. Ну  мовляв, почубилися там хлопці, так чим би дітя не тішилося. Он при “кабаках” ще не таке буває. Та в тому й річ, що не “кабацького” пошибу ці справи. Оці нечисленні “зуботичини” можуть викликати досить жорстку реакцію наших сусідів з-за хутора Михайлівського “Наших бьют - не попустим !”, а далі все по накатаному сценарію: власні загони самооборони, на зразок скінхедів і т.д. Розборки, в яких не буває не правих не винуватців. Але ж – як люблять повторювати ідеологи УНСО – “невинних не буває” !. Так, що кожен сам собі створює противника, подібне до подібного. На документальних зйомках епізодів “війни у натовпі” можна побачити як осторонь бійок стоять поважні люди, що спостерігають, як кидаються в бій їх “пішаки”. Чи знав той хлопчина, що позбавився рук, у чиїй грі він виявився пішаком??? Хто заробить на ньому капітали? І скільки їх ще буде? Спадає на думку роман російського письменника Б.Акуніна “Статський советник” де змальована діяльність групи революціонерів – народовольців, що всіма доступними методами нищили, “стовпів самодержавства” одержуючи наводку від таємничого “ТГ”. І який же шок був у цих “борців за свободу” коли виявилося що їх інформатором “вдохновитилем” був  такий же самий “стовп” який їх руками нищив своїх конкурентів у боротьбі за владу. А таємниче “ТГ” означало латинське “Третій радіє”. То чи не варто подумати і нинішнім “романтикам” зваблених лозунгами УНСО про оцього третього, хто можливо радіє, підставляючи їх під каміння опонентів та підкидаючи отакі петарди “іграшки”. У романі Акуніна теж все скінчилося вибухом, що на цей раз знищив їх самих, то чи не час згадати ще один вислів “Sapiehti sat” – тобто “розумному – досить”.     

к невинному сообщению о детском лагере много чести. Много ещо психов после ГКЧП по сумских форумах бродит. Моши-мойши, не всех на лечение забрали изральские психбольници. Из мухи слона делать не надо. УНА-УНСО это миф о загробной жизни. Кучка хулиганов с нарукавными повязками не повод для форумного трепа. Ну потолкались с такими же, только с молниями на черных футболках, было бы что по серьезней милиция вмешалась бы. А нащот ответственности за парня с оторваными руками, ему никто в руки петард решением собрания организации не совал. По этому, козацтво, УНА-УНСО, люди скриминальным прошлым, просто гуляющие по ул. Соборной к событию не причасны. И пора эту тему давно уже закрыть.

Я виноватых не ищу, не надо вгонять меня в узкие рамки, которые вы сами придумали о НАЦИ. Я  четка различаю разницу между русскими и политикой кремля, между евреями и политикой сионистов. Кстати, я говоря об УПА нигде евреев ни в чем не винил. Они действительно пострадали. И не надо вешать ярлыков типа "ублюдки НАЦИ", немецкие пособники. Вспомните пакт Рибентропа-Молотова, совмесные парады в Бресте, дерибан Европы, поставки ценного сыръя в Германию, обучение Гудериана в советском танковом училище, обмен опытом между Гестапо и ОГПУ, и т.д.